День рушника

25-го травня кожного року у багатьох країнах світу шанувальниками творчості відомого британського письменника Дугласа Адамса відзначається День рушника. 

Протягом цілого дня вони носять всюди з собою рушник, не розлучаючись з ним ні на хвилину, таким чином віддаючи данину пам’яті своєму улюбленому письменникові.

Cвято День рушника – виникло в Британії у 2001 році. Так було покладено початок сьогоднішнього свята, яке з тих пір відзначається щороку 25 травня, охоплюючи все більшу кількість країн і людей, які всюди носять із собою в цей день рушник.

Також в ряді країн до цього дня приурочено проведення різних акцій – безкоштовні покази фільмів за творами Дугласа Адамса, розпродажі його книг в книжкових магазинах, ігри-квести та конкурси по різному застосуванню рушника, марші з цим незамінним атрибутом мандрівника та інші заходи.

В українській народній культурі рушник – це один з шанованих виробів. Адже саме рушник супроводжує українців протягом всього життя починаючи з народження. 

(хрестини, весілля та ін.)

  Рушник у хаті українця – це святість, це реліквія кожної родини. Майже в кожній, навіть найбіднішій оселі, завжди на видному місці висіло декілька видів рушників. “Утирач” використовували для рук і обличчя, “стирок” – для посуду, стола і лав, “покутник” і “кільковий” – оздоблення стін, покуті (“Рушник на кілочку – хата у віночку”), божник – для облямування дорогих ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники. Плечові призначалися для сватів, весільні – для різноманітних весільних обрядів. Так, при оформлені шлюбу молоді “ставали на рушник”. “Та ми ж з тобою на білому рушничку стояли, золотії перстенечки міняли” – співалося у народній пісні.

Український рушник – це вишита доля нашого славного народу.