З книгою в руках
Знайомимо Вас сьогодні з книгою сучасної української письменниці,поетеси, журналістки,теле- та радіоведучої,громадської діячки
Оксани Радушинської
"Метелики в крижаних панцирах".
Книга користується популярністю серед наших користувачів Житомирської бібліотеки-філіалу №16.
Оксана Радушинська народилася 27 вересня 1979 року у старовинному місті Старокостянтинові.
Але невблаганна та страшна хвороба втрутилася у життя дівчинки: сьогодні Оксана Петрівна змушена перебувати в інвалідному візку, але оптимістка, життєрадісна людина, вона ще тоді, бувши дівчинкою, не корилася долі.
Поступово журналістика входила в її життя, ставала її професією.
З 2006 року О.Радушинська – редактор культурологічних програм Хмельницької обласної ТРК “Поділля-Центр”, автор та ведуча щотижневої телепередачі “Мелодії родоцвіту” та передачі “Родовід”, яка виходить в ефірі Хмельницького обласного радіомовлення.
Отож, недарма ще у 2002 році О.П.Радушинську прийнято в члени Національної спілки журналістів України та 2006р. до Національної спілки письменників України.
Отож, недарма ще у 2002 році О.П.Радушинську прийнято в члени Національної спілки журналістів України та 2006р. до Національної спілки письменників України.
«Метелики у крижаних панцирах» – повість Оксани Радушинської про дівчинку-підлітка, прикуту до візка після автомобільної катастрофи, у якій загинули її батьки. Чи зможе героїня знайти справжніх друзів і навіть перше кохання?
Чи зможе відкритись світові, перебуваючи у панцирі зі страху перед людським нерозумінням, перешіптуванням за спиною?
Відповіді на ці запитання ви дізнаєтесь прочитавши цю книгу.Чи зможе довести усім довкола і насамперед собі, що найважливіше – людська гідність.
"Якою не була б неповносправність, опускати рук не можна, – переконана пані Оксана – "Потрібно усвідомлювати свою цінність як особистості, як неповторного створіння, яке має свою місію на землі".
Від стереотипу, ніби людей з особливими потребами не існує, наше суспільство вже відійшло. Однак, варто пам’ятати – щоб подивитись в очі людині на візку варто просто дещо опустити погляд. І важливо, щоб це був погляд на рівних.
Коментарі
Дописати коментар